как же я люблю простых людей, простых в общении,

простых во всем, которые не боятся выглядеть глупыми,

не боятся сказать дурость.

с такими людьми ты сам раскрываешься,

потому что ты подсознательно понимаешь -

тебе тут не перед кем выпендриваться, тут все свои.

Пытаясь готовиться к экзамену, каждый раз с удивлением обнаруживаю, что лекции в моей тетрадке записывал какой-то врач. Пьяный. Левой рукой. На бегу.

Помириться первому — это не унижение, а лучшая
черта человека.

Ничего так не раздражает бывших, как твоя успешность без них.

Как не странно, я очень соскучилась. Незнаю по ком, по чём. Просто как-то очень скучно. Лучшая подруга поехала к тёте, при этом ничегошеньки мне не сказав, а я как всегда сижу в онлайне дома. Кучу дел, кучу мыслей, кучу эмоций и непонятно куда их все вылаживать… Вообщем надо выложить сили на уборку квартири) Всё. пошла убирать. 

Згадуватиму. Завжди..

Завжди памятатиму тебе, твої дивні, незрозумілі улюбленні фрази, думки та ємоції… Вони безмежні як політ птаха. Улюбленні та такі милі слова.

Люблю тебе за чесність, хоч не завжди так було..

Це мені подобалося найбільше… Любитиму завжди, памятай. Ніколи не забуду. Цінуватиму. До останнього подиху, останної хвилини мого" незрозумілого" життя..

Безмежність твоїх слів, твої очі… я просто тонула у безмежності дивлячись на блакитні, прозорі, мов чиста вода очі… Дякую тобі за це вітчуття, за ці незрівннянні хвилини..

Я не тікаю..

Коханий, я не тікаю. Я лиш просто люблю тебе. Заради тебе я зроблю цей фатальний крок. Крок у простір, де немає «нас» ми знову нарізно.

Так треба… це необхідно щоб вижити… Хочаа… Одне без одного ми не живемо, навіть, не існуємо… Це не життя, не співіснування. Це зовсім інше. Інше розуміння речей, найдорожчого, що є в нашому з тобою життя.


Нарізно. Тепер назавжди
Якщо зможеш, пробач за все. За всі помилки та дивне поводження…
Пробач. Сама винна, що вирішила покінчити. Пробач ♥